МІНІСТРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ Індивідуальна контрольна робота з «Етики бізнесу»  Львів - 2014 Вступ Питання взаємовідношення етики й економіки останнім часом починають активно обговорюватися. Монографії та статті концентруються навколо двох тем: впливу релігії, моралі, культури в цілому на економічну поведінку людини і утилітарно-просвітницької теми етикету в діловому житті. У Сполучених Штатах і в Західній Європі етика бізнесу давно вже існує як наукова дисципліна, що досліджує у відповідному ракурсі менеджмент, економіку, стратегічне планування, фінанси, облік, маркетинг. В сферу етики бізнесу входять взаємовідносини між корпоративною і універсальної етикою, проблема соціальної відповідальності бізнесу, питання додатка загальних етичних принципів до конкретних ситуацій прийняття рішень, вплив релігійних і культурних цінностей на економічну поведінку та ін. В етиці бізнесу склалося три основні підходи до моральних проблем бізнесу, які спираються на три етичних напрямки: утилітаризм, деонтичну етику (етику боргу) і "етику справедливості". Представлені в роботах американських вчених М. Валаскеса, Дж. Ролза, Л. Неш. Етика утилітаризму - одна з найвпливовіших теорій в етиці бізнесу. Засновником теорії традиційного утилітаризму вважають Ієремію Бентама (1748-1832) - англійського мораліста та правознавця. В своїх працях Бентам розробляв методику пошуку об'єктивних критеріїв зміни цінностей , яка мала забезпечити можливість простого та задовільного стосовно економічної точки зору виявлення адекватності соціальної політики та суспільного законодавства. На його думку, найбільш ефективними критеріями могли слугувати ступінь відповідності виду дії та існуючих законів та степені корисності та шкідливості діяльності (за оцінюванням її наслідків). Однією з найвпливовіших в етиці бізнесу є концепція утилітаризму. Морально виправданим вважається така дія, яка в підсумку призводить до максимально корисного ефекту. В узагальненій формі принцип утилітаризму формулюється наступним чином: будь-яка дія правомірна з етичної точки зору в тому і тільки в тому випадку, якщо сумарний корисний ефект цієї дії перевищує сумарний корисний ефект будь-якої іншого дії, яка могла би бути скоєна замість дії першого. Це зовсім не означає, що правомірна така дія, яка приносить максимум користі особі, яка цю дію вчиняє. Йдеться про те, що максимум користі отримують всі особи, що опиняються в сфері дії результатів акції (у тому числі особа, яка здійснює дану акцію). Принцип утилітаризму не можна тлумачити і в тому сенсі, що він передбачає необхідність переважання позитивного ефекту над негативним (прибутку над витратами). Згідно з цим принципом, в остаточному підсумку правомірною є така акція, яка дає найбільший чистий прибуток порівняно з іншими варіантами. Не думайте, що принцип утилітаризму передбачає необхідність врахування тільки безпосередніх і миттєвих результатів наших дій. Навпаки, при аналізі всіх можливих варіантів слід враховувати як поточні позитивні і негативні ефекти у вигляді прибутку і витрат, так і прогнозувати наслідки, в тому числі будь-які непрямі результати. Теорія утилітаризму приваблива в багатьох відношеннях. Її положення узгоджуються з критеріями, використовуваними для інтуїтивної оцінки моральності поведінки. Тому, коли людина намагається пояснити, чому він "морально зобов'язаний" вчинити ту чи іншу акцію, він часто керується міркуваннями про користь чи шкоду, які його дії можуть принести іншим людям. Міркування моралі вимагають врахування інтересів всіх оточуючих нарівні з власними інтересами. Використовуючи принципи утилітаризму, можна пояснити, чому деякі види діянь вважаються аморальними (брехня, подружня зрада, вбивство), а інші, навпаки - морально виправданими (правдиві висловлювання, вірність, дотримання зобов'язань). Прихильник теорії утилітаризму може довести, що брехати недобре тому, що брехня призведе д...